Зор з небес у долон тво

Автор: Ольга Гала


Зорі з небес у долоні твої,

Всесвіт під ноги. Ти хочеш?

Чуєш, притихли в саду солов’ї?

Вітер волосся лоскоче.

Сонце сховалось за хмару сумну,

Дощик рясний накрапає...

Хочеш любов принесу неземну?

Хочеш, чи знову не знаєш?

Ніжне безсоння в очах, до зорі,

Зустрічі аж до світанку.

Бачиш, знов сонце сіяє вгорі –

Вилився дощ до останку.



Хочеш тобі подарую весь світ?

Хочеш весну кожну днину?

Весь скрізь рясний неземний дивоквіт

Буде цвісти безупинно?

Серце своє не ховаю, тримай!

Душу я теж не ховаю!

Хочеш у грудях весняний розмай?

Хочеш пісень заспіваю?

Ніжні цілунки, гарячі вуста,

Мрії, мов птах, сизокрилий?



Квітка багряна в душі проросла...

Хочеш – зірви її, милий!