По мотивам О. Омелянчука, Щоб не сумувати

Автор: Виталий Карпов


Тот парень вежлив был. Троллейбус – не метро.

Он встал, кивнул. Ей место живо уступает.

Зима уже. И поле, видно, замерзает

За городом с утра.

Ей стало вдруг тепло!



Она устроилась удобно у окна,

Он телефон вертел, о чём-то там «базаря».

Кто «Комуняка», кто «Бандеровская харя»…

Он этого не знал.

Не знала и она.



И в мыслях не было! Все просто жили так:

Носки домашние чинили шерстяные,

Просили у друзей прощения простые,

На ужин каша.

Кофе пили натощак.



Лишь грязным душам не спалось тогда никак –

Дорога лжи им хорошо была знакома.

Тихонько ею шли от дома и до дома

То в двери постучат,

то хлопнут о косяк!



Как листья ветер носит их. А цель одна –

Им только б всё крушить от зависти и злобы.

Бесплоден с ними разговор, хотя б для пробы –

Ущербность тела и ума

дошла до дна.

................



Коль в бога веришь – лучше ты перекрестись.

А нет – то трижды плюнь. Приём обыкновенный…

Сойдя хоть раз на остановке довоенной,

На век от этого маршрута отрекись.



.................



Тот парень вежлив был. Троллейбус – не метро.

Он встал, кивнул. Ей место живо уступает.

Зима прошла давно, а грязный снег не тает.



Лишь отрицая зло – ты сотворишь добро…

06.05.2017



==============

Щоб не сумувати. Олег Омелянчук



Ранковий тролейбус. Цей чемний юнак.

Підвівся, кивнув, поступаючись місцем.

Вже майже зима. Мерзне поле за містом,

А їй стало тепло і затишно так!



І зручно вмостилася біля вікна,

А він в телефон уже з кимось балакав.

«Бандеровська морда» й «Стара комуняка»…

Не знали цього ще ні він, ні вона.



І гадки не мали! Жили та й жили:

Латали шкарпетки вовняні для дому,

Шукали розради одне у одному,

Носили вечері і кави пили.



Та з брудом у душах не спалось комусь -

То злидні прийшли, щоби не сумувати.

Мандруючи тишком від хати до хати,

Дверима десь грюк, чи одвірком десь лусь!



Їх листям торішнім по світу несе,

Із ними не варто вступати в розмову -

Убогість фізична попри розумову,

Ще й доля - всім заздрячи, нищити все.

***

І сніг почорнів

на роки не на дні...

А що ж ти хотів,

бо самі ж і дурнІ.



***



Якщо в бога віриш - хреста наклади.

Невіриш, як я? Тричі сплюнь (випадково).

В маршрут свій звичайний, буденний ранковий

На тій довоєнній зупинці зайди.



Хай знову в тролейбуcі чемний юнак

Кивне, поступаючись жіночці місцем.

Зайди, бо зима вже дісталася міста...

Комусь стане тепло і затишно так!



http://www.stihi.ru/2016/11/16/5831