З поеми Богослов

Автор: Игорь Шевчук 3


«Якби не ти, любове, в сні,

якби не ти, любове, в літі,

на цім пероні, в дикім світлі

її очей і у мені,

не розтулив би я вуста,

остався б там, за небесами,

в прекрасно-незворушній гамі:

я надививсь людей доста.



Йде потяг, йде! — прийміть любов!

(якби не ти в обіймах літа)

на всіх перонах! в цілім світі!

любов! любов! любов! любов!



В ГОСПОДНІЙ КРОВІ ВСІ Є МИ

ЗАПЕЧЕНІ І НЕВАГОМІ!

Вона попереду вагонів

об землю битиме крильми!



Прийміть любов, хто є живий!

тепер воістину воскресе,

і ось вам царствіє небесне —

як тільки підлетіли ви.



Йде потяг, йде! — там все — любов,

там кожен крок — все про те ж саме!

як люди не встигають з нами,

прийми Господню Свою кров.»