Дорожня замальовка 2

Автор: Александр Мачула


Приємно берегом проїхатись мені,

розквітли вже васильки над Інгулом.

Пташиний спів лунає в вишині

й наповнилось усе бджолиним гулом.



Люблю найбільше квіти польові,

вони як світло сонця, подих вітру.

Блищать мов самоцвіти у траві,

прийшла весна і знов вони розквітли.



Біжить вперед дорога польова,

лиш шурхіт шин і неземна свобода.

Іще далеко серпень і жнива,

та манить з лісу свіжа прохолода.



Несе вологу і життя ріка,

мій неповторний, чарівний Інгуле.

Така статечна, а під час й стрімка,

у ній теперішнє, майбутнє і минуле.



Скубе травичку в березі корівка,

щоб нас почастувати молоком.

Ще молода, але уже й не дівка,

бо рік тому зустрілася з биком.



А далі ніби норовлива дівка,

така собі держава у державі.

Розкинулась за пагорбом Тернівка,

живуть там люди щирі, не лукаві.



Та сонечко простує вперто вгору

і промені на спицях виграють.

Народ виносить збіжжя із комори,

а я продовжую свою цікаву путь.



04.05.2017