Осв дчення

Автор: Макс Сильва


Таку як ти в житті ніколи не знайду ,

Навіть якщо я всі країни пішки обійду .

Така як ти буває раз на тисячу років ,

Боюся втратити поміж шалав і мудаків .



Хочу освідчитись тобі,але не знаю в чому,

Набридлося ховати свою серцеву втому .

I я ненавиджу тебе за ті безсонні ночі,

Тому що закохала в своі блакитні очі.



Мені набридло вже навколо десь блукати,

Цього жадаю я,не зможу зачекати.

Відчути тіло це жадають мої руки,

Чим більше хочу я,тим більш життєві муки.



Твоі ласкаві губи, твоє руде волосся,

Кохаю всю тебе,вже так ось повелося.

Це як останній подих,його не зупинити,

I я не відступлюсь,хіба що можеш вбити.



Моєю ти не будеш,i я це розумiю,

Але якщо захочеш,то я тебе зiгрiю.

Це бiльше нiж кохання,ти моя доля зрадна,

Моя така маленька,i така непiдвладна.



Хотiлось би кричати,хотiлось стiни бити,

Але нiчого iз собою я не можу поробити.

I хочеться тiкати,i звiдусiль ховатись,

Але цим почуттям нiзащо не пiддатись