Буття!!! частина друга

Автор: Сергей Цилюра


Вітер так тихо,швидкість набрав,

Здається мені,він щось відшукав.

Знову відчув я,присутність когось,

Як це можливо?Знов почалось.



Я знаю ти бачиш і чуєш мене,

Те що ти бачив,з рук не зійде.

Негоже людині бачити нас,

Це твоя доля,змирися в цей час.



Ніколи не бачив,швидкість таку,

За секунду долає,дибелу пряму.

І знову цей страх,біль і страждання,

Могутньо і швидко,рве сподівання.



За душу вхопити,мене він захтів,

Та голос що шепче,про це говорив.

Я встиг відійти і зразу побіг,

Не знаю куди,але біг я як міг.



Зробити не встиг,десяток шагів,

За ногу схопило і кинуло в рів.

Болі фізичної,я не відчув,

Напевно наляканий, сильно я був.



Підвівся на ноги,шатнуло мене,

Сили кидають,сердце моє.

Я сперся на камінь і погляд підвів,

Нічого цікавого,я не зустрів.



Голос шепнув: Потрібно іти,

На місці одному,наберемся біди.

Шепіт правий був,треба линяти,

Бо гість цей прийшов,мою душу забрати.



З ями я виліз і знову відчув,

Як руки витягують душу мою.

Тільки ті руки торкнулись її,

Знову я силу відчув у собі.



Заряду хватило,щоб заразу прогнати,

І сил залишилось,Щоб на ноги піднятись.

Достатньо спочити, нажаль я не зміг,

Голос гукає щоб я їм поміг.



Після згоди своєї,щоб їм помогти,

Багато досягнень дарували вони.

Біль відійшла,тривога пішла,

Напевно духовно міцнію вже я.



Голос шептати мені перестав,

Скоріш навпаки,говорити він став.

Якщо сердце говоре,душа процвітає,

Світло і щастя мне пригортає.



Боротись я буду з силами тьми,

І щастя я людям,хочу нести.

Випадок цей,дарунок зробив,

З людини у Янгола перетворив.