ВОНА

Автор: Петр Скорук


Її сновидіння знівечені ярим безумством Далі,

шматками Пікассо, і образ;ми рубльовськими,

вони зазивають туди, де лягають на дно кораблі

з буремних полотен вершителя вод - Айвазовського.



На ніжних долонях - сліди нескінченних утрат,

а в очах її ті, хто згоряє і тоне щоденно і заживо,

бо прекрасна як "Демон", глибше, ніж "Чорний Квадрат",

і безгрішніше й вище ста тисяч капел Мікеланджело.



В її голосі - вакуум, в серці - арктичний лід,

і живе між зірок, сушить коси вітрами Африки,

і безсмертна, старше єгипетських пірамід,

прилетіла в мій світ – по господньому графіку.



В її лініях - строгість... І сила вінця над чолом,

і зірок фотоспалахи, й тайна чогось імлистого,

в ній - загадка Джоконди, що в Луврі під склом.

Я - всього лиш ведмідь із лісів бородатого Шишкіна.







Вільний переклад вірша з Інету.