Коли на самот

Автор: Владимир Глоба


Коли на самоті душа болить і плаче,

Коли згаса останній промінець на дії,

Від горя стисне серденько гаряче,

Коли руйнуються майбутні світлі мрії,

Ти вибачись за все, що сам накоїв,

І вибач всім, хто зла тобі бажав.

І притулись до серця Іісуса -

Він недарма за нас усіх страждав.

Повір у Його силу, Божу ласку,

Як вчив він, так і ти завжди роби.

Ці розповіді — це не просто мудра казка,

А Заповіді Божої мети.

І навіть у безвихідді шаленій

До серця Його міцно притулись.

І милістю Господнею у світі

Надіі промінці засяють скрізь.