Конечная укр

Автор: Стах Розсоха


Я нікуди вже не поспішаю,

Десь вгорі шепоче Бог-отець:

Це – кінцева блудного трамваю.

Де ледь бл;ма місяць-каганець.



Де зненацька, і без передбачень

Янголи спустились на дахи.

Де сторінку втрачених побачень

Можна стерти помахом руки.



Там у чергах, прохач;м неначе,

Дощ все жде осінньої сльот;.

Краплями минулого на здачу

Стелиться на землю з висоти.



Там немає перших і останніх,

Там повільно тануть вечори.

І трамвай-приблуда на світанні

Ріже в кров крайнеба кольори.